Головна » 2006 » Жовтень » 12 » Україна б'є лідера групи
11:19
Україна б'є лідера групи

Збірна України в хорошому стилі переграла шотландців. Господарі володіли ініціативою і реалізували два моменти.
Останні три дні Київ вирував. Такого нашестя іноземних уболівальників, та ще і з далекого зарубіжжя, не доводилося спостерігати дуже і дуже давно. Це вам не купка фанатів «Ліверпуля», що мирно попивають пиво з пластикових пляшок на галявині. В столицю прибула справжня армія шотландських хлопців.
Незадовго до початку поєдинку британці згрупувалися на Майдані, звідки весь цей багатотисячний натовп, розбившися на групи, рушив у бік стадіону. Звуки волинок і пісні гостей були чутні за кілометр – це як мінімум.
Природно, такий наплив британців не можуть пройти безслідно з навколофутбольної точки зору. Хотілося б виказати свою, суб'єктивну думку, з приводу бійки між столичними ультрас і шотландцями, яка відбулася у вівторок. Я не збираюся виправдовувати учасників побоїща, і визначати тих, хто має рацію, а хто винуватий. Потрібно сказати про інше.
Навколофутбольне насильство – це дійсність, закриваючи очі на яку, ми обдурюємо в першу чергу самих себе. Футбольні хулігани б'ються у всій Європі, і ті ж шотландці – далеко на ангели. Одна справа – міркувати про те, як співіснувати з цим явищем, інше – навішувати ярлики і пускати пил в очі.
У нас же знов пішли зловісні чутки, мов, п'яні малолітки били жінок і дітей. За свідченнями очевидців: столичні хулс билися проти цілком здорових і молодих хлопців, яких було як мінімум не менше ніж українців. І те, що шотландці просто не схотіли (злякалися?) дати гідну відповідь атакуючої сторони – проблема британців. Знали ж, куди їдуть. В тій же Польщі представники Туманного альбіону одержували по повній програмі.
Не прошу рахувати написане вище – істиною, в тому, що трапилося повинні розібратися компетентні органи, але поки що всі факти свідчать про, м'яко кажучи, поспішні висновки, у тому числі і з боку засобів масової інформації. Простіше всього йти по шляху якнайменшого опору, підганяючи ситуацію під аксіому про те, що «всі футбольні фанати – п'яні, неосвічені малолітки», а ось дивитися на речі тверезо, іноді включати мізки – куди складніше. Тут вже потрібне піднапружитись.
І ще про уболівальників. Можете скільки завгодно лаяти ультрас, і клеймити будь-яке навколофутбольное насильство. Тільки ось, чомусь, здається, що купи розбитих пляшок, калюжі сечі, п'яні крики і завивання дудок, що дробить мозок, – справа рук абсолютно іншої категорії уболівальників. Тих, наприклад, хто відвідує матчі улюбленої команди не більше десяти разів на рік, приходить на збірну, єврокубки і «Динамо»/«Шахтер», але при цьому з розумним виглядом вивчає життя, на повному серйозі дає поради головному тренеру, і з піною у рота вимагає розігнати всіх і вся.
Аншлагу, до слова, не було. Чому – дивно, адже матчу з Шотландією чекали як ніколи. В основному міркували так: або пан, або пропав. Або виграємо у британців, або визнаємо, що з такої групи ми, мабуть, не вийдемо.

Дивно, але гра вийшла, і команди розіграли на полі такої собі американського бойовика: інтрига, ще раз інтрига і щаслива розв'язка зрештою.
Україна перемогла легко і красиво. Після фінального свистка навіть не вірилося, що таке може відбутися і з нашою командою.
Збірна України дійсно володіла перевагою, ми дійсно грали краще, і зрештою розбили суперника по всіх стаття.
Погляньте тільки на статистику зустрічі: коли востаннє ці, нехай і не дуже показові цифри, так радували змучений погляд? Відразу так і не пригадаєш.
Після першого тайму на табло горіли нулі, але на серці було спокійно, в ньому жила тверда впевненість в позитивно результаті битви. Хоча, як признаються самі футболісти, певна нервозність зразу ж після перерви була присутня. І як добре, що відкрити рахунок вдалося ще в першій половині другого тайму. Потім все пішло куди легше.
Шотландці перехитрили самих себе. Гірше того - британці просто зіграли бездарно. Сподіваючись з перших же секунд на нічийний результат, вони закрилися в своїй штрафній, і нічим окрім випадкового попадання Міллером в площину воріт СаШо за рахунку 1:0 так і не запам'яталися. Уолтер Сміт хотів відвезти з Києва одне очко, тільки ось досвідчений наставник мабуть забув розробити запасний варіант гри, на той випадок, якщо ми таки заб'ємо.
Кінцівка зустрічі вийшла дещо нервовою. Спочатку, як мені здається, арбітр несправедливо видалив Пресслі (той епізод навряд чи можна було розцінювати як «фол останньої надії», і порушення тягнуло лише на жовту картку), а після – поставив пенальті з серії «на розсуд» у ворота Гордона.
Але навіть два ці дрібні епізоди під завісу матчу ніяк не вплинули на його результат. Ми зіграли класно, давайте признаємося собі в цьому, і просто порадіємо.

Україна - Шотландія 2:0
Голи: Кучер 60, Шевченко 89 (з пенальті)
Україна: Шовковський, Несмачний, Русол, Кучер, Свідерський, Тимощук, Шелаєв, Гусєв (Мілевський, 61), Калініченко (Воробей, 76), Воронін (Шершун, 90+3), Шевченко
Шотландія: Гордон, Г.Александер, Колдуелл, Уейр, Пресслі, Нільсон (Макманус, 89), Фергюссон, Флетчер, Хартлі, Макфадден (Бойд, 73), К.Міллер
Попередження: Кучер 31 - Макфадден 9, Флетчер 21, Нільсон 73
Вилучення: Пресслі 86

Статистика матчу
Удари 17 - 4
В ствір 10 - 1
Фоли 9 - 12
Кутові 11 - 0
Володіння м'ячем 60% - 40%

Категорія: футбол | Переглядів: 710 | Додав: sasha | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: